loader img loader img
V A S K O

Позовна давність: що це, чому це важливо і як її використовувати на свою користь?

Позовна давність: що це, чому це важливо і як її використовувати на свою користь?

Позовна давність: що це, чому це важливо і як її використовувати на свою користь?

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України (далі–ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, якщо ваші права були порушені фізичною чи юридичною особою, то у вас є певний строк для звернення до суду. В іншому випадку особа, чиї права були порушені, не матиме можливості їх захистити. Загальна позовна давність згідно із ЦКУ складає три роки, але у законодавстві передбачено ще один вид позовної давності – спеціальна. Спеціальна позовна давність установлюється для чітко визначених ЦКУ вимог і може бути або більш тривала, або скорочена на відміну від загальної позовної давності.

Згідно із ч.2 ст.258 Позовна давність в один рік застосовується до наступних вимог:

  1. про стягнення неустойки (штрафу, пені);
  2. про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.          У даному випадку позовна давність розраховується від дня розміщення таких відомостей у ЗМІ або від дня, коли особа дізналась чи могла дізнатися про зазначені відомості;
  3. про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 ЦКУ);
  4.  у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 ЦКУ);
  5.  про розірвання договору дарування (стаття 728 ЦКУ);
  6. у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 ЦКУ);
  7. про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 ЦКУ);
  8. про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

У частині 5 цієї ж статті зазначається, що можлива позовна давність у чотири роки та застосовується за наявністю вимоги про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.

Цікавим є момент, що позовна давність може бути збільшена за домовленістю сторін, але в жодному разі не зменшена. Для того, щоб ця домовленість була юридично значущою необхідно укласти відповідний договір у письмовій формі.

Отже, з вищенаписаного ми можемо дійти наступний висновків:

  • позовна давність – це певний строк, який наданий особі чи уповноваженій особі, яка має на те право відповідно до закону, звертатися до суду з метою захисту порушених справ;
  • існують наступні строки позовної давності: 1, 3 та 4 роки, а також строк, який визначається сторонами договору про збільшення строків позовної давності;
  • строки позовної давності можуть бути зменшені лише через внесення змін до ЦКУ законодавцем.

Як використовувати строк позовної давності на свою користь?

Для того, щоб розумно використовувати строк позовної давності нам необхідно розібратися з наступними важливими поняттями, а саме: строк та термін.

У ЦКУ зазначається, що строк – це певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

 


Наведу певну життєву ситуацію, як деякі особи використовують переривання перебігу позовної давності у своїх інтересах. Одна особа (позикодавець) уклав з іншою особою (позичальник) договір позики на певну грошову суму, наприклад один мільйон гривень, яку ця особа повинна повернути через один рік. Позичальник не повертає визначену сторонами договору суму грошових коштів у зазначений строк, а позикодавець забуває про це і згадує через 4 роки, коли йому знадобилася ця сума. Позикодавець розуміє, що строк позовної давності скінчився вже як рік, оскільки в даній ситуації застосовується загальний строк позовної давності – три роки, і він не в змозі повернути цю суму через суд. Позикодавець звертається до позичальника і просить його повернути лише певну частину, нехай буде сто тисяч гривень, від позики. Позичальник нічого не підозрюючи надсилає на банківську картку зазначену суму позикодавцеві. Ці дії приводять до того, що позикодавець відновлює своє право на вимогу повернення позики і через рік, якщо позичальник не в змозі буде повернути залишок коштів, дев’ятсот тисяч гривень, позикодавець зможе їх витребувати через суд. Тобто, якщо б позичальник відмовився повертати зазначену суму грошових коштів позикодавцеві, то для нього не було б жодних юридичних наслідків. Підставою для невиконання позичальником зобов’язання за договором позики є закінчення строку позовної давності. І навіть якщо б позикодавець звернувся до суду із позовом, то суд відмовив би йому у задоволенні, за умови, що позичальник заявив про застосування строку позовної давності. А так позичальник буде зобов’язаний повернути усі позичені кошти позикодавцеві.

Позовна давність може зупинятися та перериватися. Відповідно до ст.263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється:

  1. якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).  Непереборною силою можуть бути певні природні явища, наприклад, цунамі, землетрус та інше.
  2. у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;
  3. у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;
  4. якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, що перераховані вище, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Тобто, до тих пір, поки не зникнуть ці обставини або одна із зазначених обставин перебіг позовної давності не буде відновлений.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Також важливо зазначити, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Найголовнішим залишається те, що час, який минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, існують певні умови, за яких можливо використати сплив позовної давності у суді, а саме: особа повинна надати заяву суду щодо застосування строків позовної давності і тоді у суду з’явиться підстава для відмови у позові, що є на руку відповідачу. Або якщо відповідач не надає таку заяву, то у майбутньому є ймовірність того, що позов буде задоволений і відповідач повинен буде прийняти усі наслідки.

Також є вимоги, на які позовна давність не поширюється, зазначені у ст.268 ЦКУ:

  • на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом;
  • на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;
  • на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію;
  • на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування);
  • на вимогу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, стосовно виконання зобов'язань, що випливають із Закону України "Про державний матеріальний резерв";
  • на вимогу про визнання недійсним правочину, предметом якого є відчуження гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини, на який поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на такий гуртожиток як об’єкт нерухомого майна та/або його частини, про визнання недійсним акта передачі такого гуртожитку як об’єкта нерухомого майна та/або його частини до статутного капіталу (фонду) товариства (організації), створеного у процесі приватизації (корпоратизації) колишніх державних (комунальних) підприємств.

Ці вимоги не вичерпні, адже законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Отже, розуміючи що таке позовна давність та її важливість у цивільних та господарських відносинах особи зможуть захистити себе та своє майно. Оскільки на сьогоднішній день досить багато не добросовісних кредиторів, які зловживають правами та використовують необізнаність певних осіб на свою користь. Тому необхідно бути обережним та контролювати за дотриманням договорів та інших домовленостей.

Окремо необхідно розглянути питання позовної давності до держави. На сьогоднішній день відсутнє окреме положення, в якому врегульовувалося б це питання. Як було вказано раніше, у ЦКУ існує два види позовної давності: спеціальна та загальна. Норма, що врегульовує використання спеціальної позовної давності не передбачає строку , протягом якого певна особа може захистити порушені права та інтереси державою. Тому можна зробити висновок, що строк позовної давності до держави є загальним, тобто складає три роки. Оскільки держава створена для забезпечення захисту прав, свобод та інтересів будь-якої особи, їй не потрібно встановлювати жодних строків позовної давності. Тобто кожна особа повинна мати можливість подати позов до суду проти держави з метою захисту порушених прав, свобод та інтересів останньою незалежно від того, наскільки давно це порушення відбулося. У разі прийняття такого положення в ЦКУ наша держава продемонструє те, що вона націлена на гуманізацію цивільного законодавства. Що у свою чергу приведе до появи довіри з боку як громадян, так і інших осіб. Тим самим зможе звернути увагу до себе з боку потенційних інвесторів. А також Україна підтвердить правильність та розумність виразу: «Держава для людей, а не люди для держави».

 

 

 

Валерій Шелудько

Адвокатська фірма «Васько»